Таблетки Brufen 600 мг. Инструкция по применению

Состав

В 100 г геля содержится 10 г активного вещества ибупрофен.

В 1 саше с гранулами содержится 600 мг действующего вещества.

В 5 мл сиропа — 100 мг.

В 1 таблетке 200 или 400 мг, а также в 1 таблетке пролонгированного действия 800 мг.

Лекарственная форма – таблетки пролонгированного действия, покрытые оболочкой: белого цвета, продолговатой формы, на одной стороне надпись красно-коричневым цветом – BRUFEN RETARD (по 14, 10 или 7 шт.

В 1 таблетке содержатся:

  • действующее вещество: ибупрофен – 800 мг;
  • вспомогательные компоненты: Opadry белый М-1-7111В, ксантан камедь, стеариновая кислота, повидон, гипромеллоза, кремния диоксид коллоидный, коричневые чернила Opacode S-1- 9460HV, тальк.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Код АТХ М01А Е01.

Фармакодинаміка.

Ібупрофен — похідне пропіонової кислоти, нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), який володіє аналгетичною, протизапальною і жарознижуючою активністю. Вважається, що терапевтичні ефекти препарату обумовлені його інгібуючою дією на фермент циклооксигеназу, що призводить до вираженого зниження синтезу простагландинів. Ці властивості забезпечують полегшення симптомів запалення, болю та гарячки.

Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти/аспірину на агрегацію тромбоцитів, коли обидва препарати призначаються одночасно.

Деякі фармакодинамічні дослідження свідчать, що при разовому прийомі ібупрофену в дозі 400 мг за 8 годин до або через 30 хвилин після прийому ацетилсаліцилової кислоти/аспірину у формі зі швидким вивільненням препарату (у дозі 81 мг) вплив ацетилсаліцилової кислоти/аспірину на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів знижувався.

Хоча є неточності відносно екстраполяції отриманих даних на клінічну ситуацію, не можна виключати ймовірність, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може знизити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти/аспірину.

Фармакокінетика.

Таблетки Brufen 600 мг. Инструкция по применению

Ібупрофен швидко абсорбується зі ШКТ, пікові концентрації в плазмі крові досягаються протягом 1-2 годин після прийому. Період напіввиведення — приблизно 2 години.

Ібупрофен метаболізується в печінці до двох неактивних метаболітів, які виводяться нирками разом з незміненим ібупрофеном в чистому вигляді або у вигляді кон’югатів. Ниркова екскреція швидка і повна. Ібупрофен значною мірою зв’язується з білками плазми крові.

Клінічні характеристики

Ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит та інші неревматоїдні (серонегативні) артропатії.

Несуглобові ревматичні та періартикулярні ураження, такі як плечолопатковий періартрит (капсуліт), бурсит, тендиніт, тендосиновіт та біль у нижній частині спини; пошкодження м’яких тканин, наприклад розтягнення та напруга зв’язок.

Для полегшення болю помірного та середнього ступеня, такого як біль при дисменореї, зубний та післяопераційний біль, а також для симптоматичного полегшення головного болю, у тому числі мігрені.

Способ применения и дозировка

Таблетки принимают внутрь, после еды, проглатывая целиком и запивая большим количеством воды.

Рекомендованный режим дозирования: однократно 2 шт., таблетки желательно принимать перед сном. В период тяжелых и острых состояний возможно повышение суточной дозы до 3-х шт., поделенных на 2 приема. Максимальная суточная доза – 3 шт. (2400 мг).

Пациентам пожилого возраста коррекция дозы требуется только при наличии нарушений функции почек и/или печени, дозу подбирают индивидуально.

Бруфен принимают внутрь.

Анкилозирующий спондилоартрит, остеоартроз, псориатический артрит: трижды в день по 400 мг ибупрофена.

Лечение ревматоидного артрита: трижды в день в дозе 800 мг.

Таблетки Brufen 600 мг. Инструкция по применению

Альгодисменорея: трижды в день по 400 мг.

Суспензия

Трижды в день по 5-10мг/кг.

Лихорадочный синдром после проведения иммунизации: однократно 50 мг, затем через шесть часов прием повторяют.

Наносят взрослым около 3 г геля на необходимую область.

Растворить достаточным количеством воды. Употребляется во время или после еду. По 600 мг 3 раза в сутки. Не более 2400 мг в 24 часа.

Протипоказання

Відома гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Ібупрофен не слід застосовувати пацієнтам з астмою, кропив’янкою або алергічними реакціями, що виникали після застосування ацетилсаліцилової кислоти/аспірину або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) в анамнезі.

Тяжка серцева недостатність (IV функціональний клас за критеріями Нью-Йоркської Асоціації серця (NYHA).

Тяжка печінкова недостатність.

Тяжка ниркова недостатність (клубочкова фільтрація ˂ 30 мл/хв).

Стани, що супроводжуються підвищеним ризиком кровотеч або активна кровотеча.

Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація внаслідок попереднього застосування НПЗЗ в анамнезі.

Гострий або перенесений раніше виразковий коліт, хвороба Крона, рецидивуюча виразка шлунка або шлунково-кишкова кровотеча (2 або більше епізодів підтвердженого утворення виразки або кровотечі).

Протягом третього триместру вагітності.

Таблетки Brufen 600 мг. Инструкция по применению

Слід бути обережним при одночасному застосуванні з нижчезазначеними препаратами через можливу лікарську взаємодію, відмічену у деяких пацієнтів.

Антигіпертензивні препарати, β-блокатори та діуретики. НПЗЗ можуть зменшувати ефект антигіпертензивних препаратів, таких як інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, β-блокатори та діуретики. Діуретики можуть також збільшувати ризик нефротоксичності НПЗЗ.

Серцеві глікозиди. НПЗЗ можуть спричинити загострення серцевої недостатності, зниження швидкості гломерулярної фільтрації і збільшення рівня серцевих глікозидів у плазмі крові.

Холестирамін. Одночасне призначення ібупрофену і холестираміну може знижувати абсорбцію ібупрофену в ШКТ. Проте клінічне значення цього невідоме.

Літій. НПЗЗ можуть знижувати виведення літію

Метотрексат. НПЗЗ можуть пригнічувати канальцеву секрецію метотрексату і знижувати кліренс метотрексату

Циклоспорин. Збільшення ризику нефротоксичності при застосуванні з НПЗЗ

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:  Протрузия межпозвонковых дисков - как вылечить грыжу позвоночника

Міфепристон. Зменшення ефективності лікарського засобу може теоретично відбуватися через антипростагландинові властивості НПЗЗ. Обмежені дані дають можливість передбачити, що одночасне застосування НПЗЗ у день застосування простагландину не змінює дію міфепристону або простагландину на дозрівання шийки матки або скоротність матки і не знижує клінічну ефективність медикаментозного переривання вагітності.

Інші НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Слід уникати одночасного призначення з іншими НПЗЗ, включаючи інгібітори циклооксигенази-2, через ризик розвитку аддитивного ефекту (див. розділ «Особливості застосування»).

Ацетилсаліцилова кислота/аспірин. Як і при призначенні інших препаратів, що містять НПЗЗ, одночасний прийом ібупрофену та ацетилсаліцилової кислоти/ аспірину зазвичай не рекомендується через ризик збільшення побічних реакцій.

Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти/аспірину на агрегацію тромбоцитів при одночасному призначенні.

Проте, незважаючи на неясності щодо можливості екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключати ймовірність, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може знизити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти.

Кортикостероїди. Підвищення ризику шлунково-кишкової виразки або кровотечі при призначенні з НПЗЗ.

Антикоагулянти. НПЗЗ можуть підсилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин.

Хінолонові антибіотики. Дані, отримані на тваринах, вказують, що НПЗЗ можуть збільшувати ризик появи судом, пов’язаних з прийомом хінолонових антибіотиків. Пацієнти, які приймають одночасно НПЗЗ і хінолони, мають підвищений ризик розвитку судом.

Сульфонілсечовина. НПЗЗ можуть потенціювати ефекти препаратів сульфонілсечовини. Рідко повідомлялося про розвиток гіпоглікемії у пацієнтів, які приймають сульфонілсечовину, при призначенні ібупрофену.

Антиагрегантні препарати і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад клопідогрель та тиклопідин). Збільшення ризику шлунково-кишкової кровотечі при прийомі з НПЗЗ.

Такролімус. Можливе збільшення ризику нефротоксичності при призначенні НПЗЗ пацієнтам, які приймають такролімус.

Зидовудин. НПЗЗ збільшують ризик гематологічної токсичності при прийомі одночасно із зидовудином. Існують докази збільшення ризику розвитку гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів, які страждають на гемофілію, при призначенні ібупрофену на тлі прийому зидовудину.

Аміноглікозиди. НПЗЗ можуть зменшувати виведення аміноглікозидів

Екстракти трав. Гінкго білоба може потенціювати ризик кровотеч, пов’язаний з НПЗЗ.

бруфен инструкция цена

Інгібітори CYP2C9. Одночасне призначення ібупрофену з інгібіторами CYP2C9 може збільшувати експозицію ібупрофену (субстрат CYP2C9). В ході одного дослідження було показано, що вориконазол та флуконазол (інгібітори CYP2C9) збільшували експозицію S( )-ібупрофену приблизно на 80-100 %.

Передозировка

Падение кровяного давления, боли в эпигастрии, заторможенность, рвота, шум в ушах, кома, метаболический ацидоз, остановка дыхания, фибрилляция предсердий, брадикардия.

Рекомендуется срочное промывание желудка, щелочное питье, прием энтеросорбентов, форсированный диурез, посимптомная терапия (коррекция кровяного давления).

При применении препарата «Бруфен» не зарегистрировано случаев передозировки.

Следует отметить, что перед приемом необходимо внимательно изучить официальную бумажную аннотацию, которая прилагается к лекарству.

Особливості застосування

Загальні застереження

Небажані ефекти можна мінімізувати, застосовуючи найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та шлунково-кишкові, кардіоваскулярні ризики нижче).

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, прийом ібупрофену може маскувати симптоми інфекції.

При тривалому застосуванні будь-яких знеболюючих препаратів можливе виникнення головного` болю, який не слід лікувати підвищеними дозами лікарського засобу.

При одночасному застосуванні НПЗЗ з алкоголем можуть збільшуватися побічні ефекти, які відносяться до активної речовини, зокрема ті, що стосуються шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи.

Препарат містить сахарозу. Це слід враховувати пацієнтам з цукровим діабетом. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, порушенням всмоктування глюкози-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази не слід застосовувати цей препарат.

Кожне саше препарату містить натрій. Це слід враховувати пацієнтам, яким потрібно обмежувати вживання натрію.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку частота розвитку побічних реакцій при застосуванні НПЗЗ вища, особливо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними.

Шлунково-кишкова кровотеча, утворення виразки і перфорація

НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам з пептичною виразкою та іншими шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, оскільки їх стан може погіршитися (див. розділ «Протипоказання»).

При застосуванні всіх НПЗЗ повідомлялося про розвиток шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації у будь-який період часу протягом лікування. Ці побічні реакції можуть мати летальний наслідок та виникати з або без загрозливих симптомів або випадків серйозних шлунково-кишкових порушень в анамнезі.

Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози ібупрофену у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо при ускладненні кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Такі пацієнти повинні починати лікування з найнижчої доступної дози.

Слід розглянути можливість одночасного призначення таким пацієнтам захисних препаратів (наприклад мізопростолу або інгібіторів протонної помпи), як і пацієнтам, які одночасно приймають ацетилсаліцилову кислоту/аспірин у низькій дозі або інші препарати, що збільшують ризик ураження ШКТ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

бруфен состав

Слід уникати застосування ібупрофену разом із іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), через підвищений ризик виникнення виразки або кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти, особливо літнього віку, із захворюваннями ШКТ в анамнезі повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (зокрема про шлунково-кишкову кровотечу), особливо на початкових етапах лікування.

З обережністю слід призначати ібупрофен пацієнтам, які одержують супутнє лікування препаратами, що можуть збільшувати ризик розвитку виразки або кровотечі, наприклад пероральними кортикостероїдами, антикоагулянтами, такими як варфарин, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантними препаратами, зокрема ацетилсаліциловою кислотою/аспірином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:  Димексид раствор инструкция по применению при артрозе

У разі розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнта, який одержує ібупрофен, препарат слід відмінити.

Респіраторні розлади

З обережністю слід призначати ібупрофен пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму, хронічний риніт, алергічні захворювання, або мають їх в анамнезі, оскільки повідомлялося, що ібупрофен може спричинювати бронхоспазм, кропив’янку або ангіоневротичний набряк у таких пацієнтів.

Порушення функції серця, нирок і печінки

З обережністю слід застосовувати НПЗЗ пацієнтам з порушеннями функції нирок, печінки або серця, оскільки це може призвести до погіршення функції нирок.

Звичний одночасний прийом подібних знеболювальних препаратів надалі підвищує цей ризик.

бруфен инструкция по применению

Пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки або серця слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу, а також контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів при довготривалому лікуванні (див. розділ «Протипоказання»).

Серцево-судинні і цереброваскулярні ефекти

Ібупрофен слід з обережністю призначати пацієнтам із серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією, оскільки повідомлялося про набряк внаслідок застосування ібупрофену. Клінічні дослідження свідчать про те, що призначення ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 мг на добу), може супроводжуватись невеликим збільшенням ризику артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркт міокарда або інсульт).

В цілому, епідеміологічні дослідження не дають можливості передбачити наявність зв’язку між прийомом ібупрофену в низькій дозі (тобто ≤ 1200 мг на добу) і збільшеним ризиком артеріальних тромботичних подій.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (II-III функціональний клас за критеріями NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями призначати ібупрофен слід після ретельного аналізу ситуації, а також слід уникати застосування високих доз ібупрофену (2400 мг на добу).

Ретельний аналіз ситуації також необхідний перед початком тривалої терапії ібупрофеном пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо у разі необхідності прийому високих доз ібупрофену (2400 мг на добу).

Дерматологічні ефекти

Дуже рідко при застосуванні НПЗЗ повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій, деякі з яких можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

Найбільший ризик розвитку цих реакцій у пацієнтів існує на початку лікування. В більшості випадків реакція починається протягом першого місяця терапії. Прийом ібупрофену слід припинити при першій появі висипання на шкірі, пошкодженні слизової оболонки або будь-яких інших ознак гіперчутливості.

У вийняткових випадках на на фоні вітряної віспи можуть виникати серйозні інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин. На сьогоднішній день не визначена роль НПЗЗ в погіршенні цих інфекцій. Таким чином, рекомендується уникати застосування ібупрофену у випадку вітряної віспи.

Ефекти з боку нирок

З обережністю слід починати лікування ібупрофеном пацієнтів зі значною дегідратацією. Існує ризик порушення функції нирок, особливо у дітей, підлітків та пацієнтів літнього віку з дегідратацією. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, тривалий прийом ібупрофену може призвести до папілярного некрозу нирок та інших патологічних змін в нирках.

Токсичний вплив на нирки також спостерігався у пацієнтів, у яких ниркові простагландини відігравали компенсаторну роль у підтримуванні перфузії нирок. Призначення НПЗЗ таким пацієнтам може спричинити дозозалежне зменшення утворення простагландинів і, вторинно, зменшення ниркового кровотоку, що може призвести до ниркової недостатності.

До групи високого ризику розвитку такої реакції належать пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, які приймають діуретики та інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також пацієнти літнього віку. Припинення прийому НПЗЗ зазвичай супроводжується відновленням стану, що передував лікуванню.

Гематологічні ефекти

Ібупрофен, подібно до інших НПЗЗ, може пригнічувати агрегацію тромбоцитів і подовжувати час кровотечі у здорових добровольців.

Асептичний менінгіт.

Рідко у пацієнтів при лікуванні ібупрофеном спостерігався асептичний менінгіт. Незважаючи на те, що, ймовірніше, асептичний менінгіт спостерігається у пацієнтів із системним червоним вовчаком та пов’язаними з ним захворюваннями сполучної тканини, повідомлялося про випадки асептичного менінгіту у пацієнтів, які не мають цих хронічних хвороб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фертильність

бруфен 400

Застосування ібупрофену може погіршувати жіночу фертильність та не рекомендується до застосування жінкам, що планують вагітність. У жінок, які мають проблеми із здатністю завагітніти, або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути необхідність припинення прийому ібупрофену.

Вагітність

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані, отримані з епідеміологічних досліджень, вказують на підвищений ризик викидня та виникнення вад розвитку серця і гастрошизису після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності.

Вважається, що цей ризик зростає залежно від дози та тривалості лікування. В процесі досліджень на тваринах було виявлено, що застосування інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційних втрат та до загибелі ембріона/плода.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:  Дексаметазон таблетки - официальная инструкция по применению, аналоги

Протягом першого та другого триместрів вагітності ібупрофен слід приймати тільки за умови явної необхідності. При застосуванні ібупрофену жінками, які планують вагітність, або під час першого чи другого триместру вагітності доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування якомога коротшою.

Протягом третього триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід , призводячи до:

  • Кардіо-легеневої токсичності (із передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією)
  • Порушення функції нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном.

В кінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів у матері та новонародженого можуть призводити до:

  • можливого подовження часу кровотечі,
  • пригнічення скорочень матки, що може призвести до відтермінування чи подовження пологів.

Взаимодействие

Трициклические антидепрессанты, фенитоин, барбитураты, индукторы микросомального окисления усиливают продукцию активных, гидроксилированных метаболитов, что повышает риск гепатотоксических реакций.

При приеме ингибиторов микросомального окисления снижается риск гепатотоксического воздействия.

Бруфен снижает гипотензивный эффект вазодилататоров, снижает эффективность урикозурических медикаментов, усиливает действие и эффективность непрямых антикоагулянтов.

Бруфен повышает уровень дигоксина, метотрексата в крови.

бруфен аналоги

При одновременном приеме с кофеином усиливает обезболивающий эффект.

При одновременном применении Бруфена СР:

  • селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 и другие НПВП могут вызывать аддитивный эффект;
  • ацетилсалициловая кислота увеличивает риск возникновения нежелательных эффектов;
  • сердечные гликозиды, из-за снижения скорости клубочковой фильтрации, повышают свой уровень концентрации в плазме крови;
  • пробенецид замедляет выведение ибупрофена;
  • циклоспорин и такролимус повышают риск нефротоксичности;
  • селективные ингибиторы обратного захвата серотонина и антиагреганты (включая клопидогрел, тиклопидин) повышают риск развития желудочно-кишечного кровотечения;
  • препараты лития снижают скорость своего выведения;
  • гипотензивные средства, диуретики, бета-адреноблокаторы снижают свое антигипертензивное действие, кроме этого диуретики увеличивают риск нефротоксического действия ибупрофена;
  • глюкокортикостероиды повышают вероятность появления язвы или кровотечения из ЖКТ;
  • антикоагулянты (включая варфарин, гепарин) усиливают свое действие (требуется контроль параметров свертывания крови);
  • метотрексат снижает скорость канальцевой секреции и уменьшает свой клиренс;
  • зидовудин повышает риск гематологической токсичности;
  • аминогликозиды снижают свое выведение;
  • препараты сульфонилмочевины могут усиливать свое действие, вызывая развитие гипогликемии;
  • антибиотики хинолонового ряда способствуют увеличения риска развития судорог;
  • ингибиторы изофермента CYP2C9 усиливают действие ибупрофена, поэтому рекомендуется снижение его дозы, особенно при сочетании с вориконазолом или флуконазолом;
  • колестирамин снижает всасывание ибупрофена в ЖКТ;
  • экстракт гинкго билоба может увеличить риск кровотечения.

Особые указания

Обязательный контроль состояния печеночной, почечной систем, периферической крови.

При развитии НПВС-гастропатии проводят фиброгастродуоденоскопию, оценивают уровень гемоглобина, гематокрита, исследуют кал на скрытую кровь.

Рекомендуется одновременно принимать мизопростол или препараты PgE.

бруфен отзывы

Недопустим прием алкоголя.

Бруфен влияет на скорость двигательных, эмоциональных, психических реакций.

Повышение дозы препарата увеличивает вероятность желудочно-кишечного изъязвления, кровотечения или перфорации у пациентов пожилого возраста или больных, в анамнезе которых указаны осложнения в виде кровотечения или перфорации язвенной болезни, поэтому начинать лечение следует с наименьшей дозы.

Кроме этого, у данной категории пациентов и больных с сопутствующей терапией ацетилсалициловой кислотой (в низкой дозе) или другими средствами, повышающими риск желудочно-кишечных патологий, рекомендуется одновременное назначение ингибиторов протонного насоса, мизопростола или других гастропротекторов.

Больных следует предупредить о необходимости обращения к врачу при появлении необычных симптомов в брюшной полости, особенно при обнаружении желудочно-кишечного кровотечения.

Диагностированное желудочно-кишечное изъязвление или кровотечение требует отмены Бруфена CP.

При аутоиммунных патологиях соединительной ткани (включая системную красную волчанку) прием препарата повышает риск развития асептического менингита.

При печеночной, почечной или сердечной недостаточности следует использовать максимально короткий курс терапии в минимальной эффективной дозе. Ухудшение функции почек наступает при одновременном применении нескольких анальгетиков.

При сердечной недостаточности или артериальной гипертензии в анамнезе длительное лечение или прием высоких (2400 мг) доз повышает риск артериальных тромботических осложнений (включая инфаркт миокарда, инсульт).

При неконтролируемой артериальной гипертензии, сердечной недостаточности, ишемической болезни сердца, заболеваниях периферических артерий и/или цереброваскулярных патологиях, наличии факторов риска развития сердечно-сосудистых заболеваний ибупрофен следует назначать только после тщательной оценки соотношения пользы и риска.

При появлении симптомов гиперчувствительности (кожная сыпь, поражение слизистой оболочки) прием таблеток необходимо прекратить.

При значительном обезвоживании риск развития почечной недостаточности возрастает, особенно у пациентов детского и подросткового возраста.

Поскольку на фоне применения Бруфена CP процесс агрегации тромбоцитов замедляется, у пациентов без сопутствующих патологий это может увеличить время кровотечения.

Назначение препарата пациентам пожилого возраста требует особой осторожности из-за риска развития нежелательных реакций.

Рекомендуется соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и механизмами.